Сторінка психолога

   

Практичний психолог

Шмігельська Оксана Богданівна

Освіта: повна вища

Спеціаліст другої категорії

 

 

Сім правил про покарання дітей від Володимира Леві (доктора медичних і психологічних наук):

 

1. Покарання не повинне шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається. Проте той, хто карає – забуває подумати…

 

2. Якщо є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких покарань «про всяк випадок»!

 

3. За один раз – одне. Навіть, якщо провин здійснено відразу неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне і за усе відразу, а не поодинці за кожну. Салат з покарань – страва не для дитячої душі!

Покарання – не за рахунок любові,  не залишайте дитину без заслуженої похвали й нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи! Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого…

Не заважайте дитині бути різною.

 

4. Термін «давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням. Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення. Облишити. Пробачити. Є ризик навіяти маленькому негідникові думку про можливу безкарність?

Звичайно. Але цей ризик не так страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку. Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.

 

5. Покараний – вибачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

 

6. Без приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина, покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотному напрямку!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.

 

Не можна карати та сварити:  

 

  • коли хвора, погано почувається або ще не зовсім одужала після хвороби – психіка особливо вразлива, реакції непередбачені;

 

  • коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;

 

  • відразу після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винна тільки вона сама) – треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль( це не означає, що потрібно обов’язково кидатися втішати);

 

  • коли не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань; коли проявляється нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в усіх випадках, коли що-небудь не виходить;

 

  • коли внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;

 

  • коли  ми «самі не свої»; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.

 

 

Практичний психолог

Дичківська Ольга Миколаївна

Освіта: повна вища

Спеціаліст другої категорії

Відмінник освіти України

 

 

ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Що таке самооцінка?

 

Це оцінювання людиною самої себе, своїх можливостей, ставлення до себе. І складається таке ставлення, як мозаїка, з безлічі окремих шматочків. Наприклад, як дитина оцінює свою зовнішність? Вона вважає себе гарною, негарною, такою, як усі.

 

Якщо запитати дитину, наскільки вона розумна, то почуєте, як вона оцінює власний інтелектуальний потенціал. Звичайно, така самооцінка – результат порівняння себе зі своїми однолітками, з дорослими, а ще – відбиток ваших оцінок малюка. Тобто залежно від того, як часто і щиро ви дитину підбадьорюєте й підтримуєте, в неї формується висока або низька самооцінка.

 

В якому віці дитина вже здатна оцінювати себе, свої особистісні якості?

 

Напевно, після трьох років. І найчастіше в цьому віці ми від неї почуємо: «Я найрозумніша! Я найрозумніша!». А у п’ять – шість років картина змінюється. І дитина може вам сказати, що не знає, як вона. Або розповідає, що вона дурна, нещасна… Ось тут і потрібно замислитися батькам.

 

Коли може виникнути низька самооцінка?

Коли ви часто сварите малюка, коли він відчуває, що чомусь не виправдовує ваші очікування. Коли ви порівнюєте його з іншими дітьми не на його користь: «Ось Мишко добре їсть! А ти сидиш третю годину над тарілкою…». А після порівняння себе з дорослим малюк і зовсім засмучується.

 

До чого може призвести занижена самооцінка в майбутньому?

До того, наприклад, що ваша дитина не зможе відстояти свою точку зору. Їй буде складно налагоджувати взаємини з людьми, спілкуватися з позиції впевненої в собі людини.

 

А якщо дитину весь час хвалити й говорити, що вона гарна, чи не стане її самооцінка занадто високою?

 

Хвалити потрібно тільки за те, що дитина зробила щось самостійно, за добрий вчинок… І ніхто не говорить, що не варто звертати уваги на погану поведінку. Однак, не можна принижувати дитину, карати її фізично. Діти які постійно зазнають приниження та фізичного карання від батьків, виростуть скоріше агресивними або невпевненими в собі, ніж самодостатніми.

 

А якщо все таки самооцінка у дитини висока й навіть занадто?

 

Найчастіше можна побачити дітей із високою самооцінкою в родинах, де дитина єдина, і все крутиться довкола неї. Можна, звичайно, припустити, що така дитина виросте лідером… Але в житті все виявляється не так, тому що ця дитина, потрапивши в дитячий колектив, отримує адекватну оцінку своїх якостей, і виникає стрес. «Виявляється, я не най – най … », - думає маля.

 

Малюк повинен відчувати, що його люблять, що він потрібний своїм батькам, що вони люблять його незалежно ні від чого. Тоді він і сам до себе ставитиметься добре.

 

Що робити батькам, аби самооцінка дитини була адекватною?

 

  • Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

 

  • Не сварити і не карати фізично.

 

  • Частіше хвалити (за справу).

 

  • Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.

 

  • Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він почав нову справу.

 

  • Уникати фраз: «Ти робиш усе неправильно», «У тебе не виходить» тощо.